dem Дякую за чітку розгорнуту відповідь і співчуття. Ви багато в чому праві. Якщо і шукати тут нашу вину, так це в тому, що частково ми це ігнорували, це правда. Після смерті бабусі у нас була підозра, що заповіт буде на іншу людину. Ми ходили до декількох юристів і вони всі сказали як один, що немає сенсу оскаржувати заповіт, якщо він є, хоча моя мама дочка бабусі. Так, ця людина зверталася з пропозицією викупити частку, але у нас як і тоді, так і зараз не було фінансової можливості задовольнити це. Так, у нього є законне право затребувати у нас фін. компенсацію через суд, але як Ви гадаєте, оцінити його частку в 500 тис., а наші три десь в 200 і продати по 150 тис., це законно? Так, 2 повістки в суд приходили, однак на адресу фізичного проживання мами в іншій області. Хоча я, мама і сестра зареєстровані в цій квартирі, однак живу в ній тільки я. Сестра живе також в іншому місці. Якщо суд не установив, де хто живе фактично, чому повістка не присилалась по факту реєстрації? Питання риторичне. Цей суд прямо напроти нашого дому (що цікаво). Чому відмова від повістки моєї мами вирішує за мене і сестру, коли ми не отримували їх. Так, не буду хитрити, ми знали, що йдуть судові процеси, але я, як громадянин, який відповідає за себе і свою частку, не отримував цю повістку, якщо ми говоримо за законну формальність.
Та стаття, на яку посилається суд, в кінці речення сказано: "якщо це рішення не обтяжує відповідача". Вони навіть не встановлювали, працуємо ми чи ні, які у нас статки, чи єдине це житло? Вони просто арештували, продали і прийшли в один "чудовий" день, щоб про це сказати. Якщо про суди ми ще знали, то про рішення, арешт, продаж та інші виконавчі процеси НІ.
Так, ігнорування - це також вина. Але подивіться, які були рішення? Як Ви гадаєте, це б щось змінило, якщо б брали участь в цих судах? Тобто суд має право порушувати законні норми, якщо відповідача немає і задовольняти позов?