Івано-Франківський міський суд
Івано-Франківської області
76000, м. Івано-Франківськ вул. Грюнвальдська, 11
Позивач:
Відповідач: Державне підприємство “СЕТАМ”
01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6
Код ЄДРПОУ 39958500
ВІДЗИВ НА ПОЗОВНУ ЗАЯВУ
(у порядку статті 178 Цивільного процесуального кодексу України)
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2018 року відкрито провадження у справі № 344 за позовом О.О. І (далі — Позивач) до державного підприємства “СЕТАМ” (далі — ДП “СЕТАМ”) про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна за лотом № 25 - іпотека: нежитлові приміщення № ІІ, ІІІ, загальною площею 268 кв.м., що розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, …… ДП «СЕТАМ» розглянуло позовну заяву О.О. І до ДП “СЕТАМ” про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна за лотом № 25 - іпотека: нежитлові приміщення № ІІ, ІІІ, загальною площею 268 кв.м., що розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, …., та повідомляє, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
ДП “СЕТАМ” проводились електронні торги за лотом № 25 - іпотека: нежитлові приміщення № ІІ, ІІІ, загальною площею 268 кв.м., що розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ….. що відбувались на підставі Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5.
1. Однією з підстав для визнання недійсними електронних торгів, на яку Позивач посилається у своїй позовній заяві, є, на думку Позивача, що стартова вартість майна (1 123 845,00 грн.) не відповідає дійсній ринковій вартості.
Відповідно до частини п'ятої статті 57 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Проте, у позовній заяві Позивача відсутні будь-які докази оскарження ним оцінки майна у судовому порядку у зв'язку з незгодою з результатами визначення вартості майна, а тому Позивач не скористався правом на оскарження вартості майна у порядку передбаченому чинним законодавством.
Разом з тим, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові № 3-112гс14 від 23 вересня 2014 року, “умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, передбачено Законом № 606-ХІV та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі — Інструкція).
Законом № 606-ХІV встановлено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.
Аналіз положень Законом № 606-ХІV й Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна.
Відповідно до наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку та уцінку майна, на яке звернуто стягнення — статті 58, 62 Закону України “Про виконавче провадження”, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 Інструкції).
Правила ж проведення прилюдних торгів визначено Тимчасовим положенням.
Зокрема, прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 2.2 Тимчасового положення).
Тимчасовим положенням передбачено вимоги щодо проведення таких торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розділ 3) по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4), і по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).
Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.
Цей висновок узгоджується і з нормами статей 650, 655 та частини 4 статті 656 ЦК України, що відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розділ 6 Тимчасового положення, стаття 34 Закону України “Про нотаріат”).
Отже, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та 6 статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 цього Кодексу).
Разом із тим слід зазначити, що оскільки за змістом частини 1 статті 215 ЦК України” підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.
Господарськими судами у справі, що розглядається, таких порушень не встановлено.
Що стосується порушень вимог статті 58 Законом № 606-ХІV, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених цим Законом, щодо визначення вартості чи оцінки (уцінки) майна до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
Таким чином, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.”
Проаналізувавши вищезазначений правовий висновок Верховного Суду України, проходимо до висновку, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Така ж правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, тощо.
Слід зазначити, що розділом VII нового Цивільного процесуального кодексу України, передбачений чіткий порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця сторонами виконавчого провадження, у тому числі і боржника, а отже Позивач має достатньо правових механізмів для оскарження дій державного виконавця в окремому порядку, а це у свою чергу не може бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
2. Крім того, Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що ні державний виконавець, ні суб'єкт оціночної діяльності не проводили огляд нежитлових приміщень для визначення їх вартості.
Відповідно до частини четвертої статті 57 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для проведення оцінки майна, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно частини першої статті 9 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Частиною шостою цієї ж статті Закону про оцінку визначено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Пунктом 1 Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі — Національний стандарт № 1) Національний стандарт № 1 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.
Пунктом 2 Національного стандарту № 1 визначено, що особливості проведення оцінки певних видів майна визначаються окремими національними стандартами та іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна.
У нашому випадку проводилась оцінка саме нерухомого майна: іпотека: нежитлові приміщення № ІІ, ІІІ, загальною площею 268 кв.м., що розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, власником якого був Позивач.
Так, пунктом 1 Національного стандарту № 2 “Оцінка нерухомого майна”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442 визначено, що Національний стандарт № 2 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Таким чином, при оцінці нерухомого майна повинен застосовуватись саме Національний стандарт № 2, а не Національний стандарт № 1 як про це зазначає Позивач у своїй позовній заяві, натомість, Національним стандартом № 2 не передбачено жодних вимог щодо ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
Більше того, відповідно до Звіту від 29.09.2017 р. про незалежну оцінку майна оцінювачем застосовані порівняльний методичний підхід, який відповідно до Національного стандарту № 2 полягає у:
- порівняльний підхід передбачає таку послідовність оціночних процедур: збирання і проведення аналізу інформації про продаж або пропонування подібного нерухомого майна та визначення об'єктів порівняння; вибір методу розрахунку вартості об'єкта оцінки з урахуванням обсягу та достовірності наявної інформації; зіставлення об'єкта оцінки з об'єктами порівняння з наступним коригуванням ціни продажу або ціни пропонування об'єктів порівняння; визначення вартості об'єкта оцінки шляхом урахування величини коригуючих поправок до вартості об'єктів порівняння; узгодження отриманих результатів розрахунку (п. 19).
Проаналізувавши вказане, можна прийти до висновку, що зазначений підхід також не передбачають ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
Отже, оцінка нерухомого майна: іпотека: нежитлові приміщення № ІІ, ІІІ, загальною площею 268 кв.м., що розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, власником якого був Позивач є правомірною та повністю відповідає Закону України “Про оцінку майна, майнових права та професійну оціночну діяльність в Україні” та іншим нормативно-правовим актам з оцінки майна, що є обов'язковими про здійсненні оціночної діяльності.
Крім того, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)
У Звіті від 29.09.2017 про незалежну оцінку майна взагалі немає відомостей про те чи проводив суб'єкт оцінювання огляд (обстеження) об'єкту оцінки шляхом фактичного ознайомлення з цим майном, а тому із цих документів неможливо зробити відповідний висновок.
Більше того, відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що суб'єкт оціночної діяльності не виходив на обстеження об'єкту оцінки, а тому це твердження є тільки припущенням Позивача.
3. Також, Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що нібито Івано-Франківським МВ ДВС не укладено договір з суб'єктом оціночної діяльності на конкурсній (тендерній основі).
Проте, відповідно до частини четвертої статті 57 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Разом з цим, відповідно до статті 20 Закону України “Про виконавче провадження” для з’ясування та роз’яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання.
Так, на виконання вищезазначених приписів законодавства державним виконавцем було винесено постанову про призначення експерта ВП № 41978028 від 13.08.2015 р., а тому останнім дотримано всіх норм Закону України “Про виконавче провадження”.
4. Крім того, звертаємо особливу увагу суду першої інстанції на правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, в якій зазначено, що головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а саме тому окрім порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Отже, враховуючи викладене, Позивач повинен довести належним та допустимими доказами, що:
1. відбулося порушення вимог Порядку при проведенні електронних торгів;
2. ці порушення вплинули на результати торгів;
3. законні інтереси позивача порушенні під час торгів.
Слід зауважити, що жодного порушення Порядку реалізації арештованого майна відповідно до якого відбулись торги за іпотека: нежитлові приміщення № ІІ, ІІІ загальною площею 268 кв.м., що розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, Позивачем не доведено, а отже Позивачем не обґрунтовано як описані ним порушення вплинули на результат торгів та, як це порушило права Позивача.
Враховуючи вищезазначене та керуючись нормами Цивільного процесуального кодексу України,
ПРОШУ СУД:
1. Прийняти відзив на позовну заяву О.О. І до розгляду.
2. Відмовити у задоволенні позовної заяви О.О. І. у повному обсязі.
Додатки:
- Завірена копія висновку про вартість об'єкта оцінки від 29.09.2017 на 1 арк.
- Завірена копія листа органу державної виконавчої служби на 1 арк.
- Завірена копія виконавчого листа на 1 арк.
- Підтвердження надсилання копій відзиву іншим учасникам справи ___ арк.
- Копія довіреності представника ДП “СЕТАМ” на 1 арк.
Представник ДП “СЕТАМ”
за довіреністю С.В.І
